Кон’юнктура товарних ринків - Показники кон’юнктури
Суббота, 10.12.2016, 11:50
Кон'юктура світових товарних ринківГлавная

Регистрация

Вход
Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа

Показники кон’юнктури

Кон’юнктуроутворюючі фактори представляють собою реальні, постійно рухомі, змінюючи і розвиваючі, суперечливі і взаємодіючі явища, процеси, які відбуваються:



а) в окремих галузях виробництва-розвиток: виробництва; наукових досліджень та дослідно-конструкторських розробок; виробництво нової продукції; внутрішньої та зовнішньої торгівлі; галузевого ціноутворення; споживання галузевої продукції; діяльності галузевих і товарних фірм; фірмової структури галузі.

б) на відповідних світових товарних ринках – розвиток: ємкості (місткості) ринку та його структури; умов ринкової конкуренції; співвідношення попиту і пропозиції; рівня ринкових цін; нових форм і методів міжнародної торгівлі.

в) в конкретних державах-розвиток: відтворюючого циклу; національних показників економіки; торгово-правового режиму; державного регулювання економіки; валютно-фінансового положення, а також політичних, соціальних, природних, кліматичних, культурних, релігійних та інших особливостей.

Показники вивчення кон’юнктури – це інструментарій, при допомозі якого можна кількісно оцінити зміни, що відбуваються на товарних ринках під впливом різних факторів і котрі можна систематизувати по таких групах:

1.    Дані про промислове виробництво;

2.    Показники внутрішнього товарообороту;

3.    Показники зовнішньої торгівлі;

4.    Динаміка вкладень в основний капітал;

5.    Дані про замовлення;

6.    Показники кредитно-грошової сфери.


Перші три групи показників переважно використовуються для аналізу кон’юнктури, тобто для оцінки стану економіки країни або товарго ринку на даний момент (звітний період).

Послідуючі три групи включають показники, переважна частина яких необхідна для складання прогнозу, тобто визначення перспективи розвитку кон’юнктури.

Дані про промислове виробництво


Показники промислового виробництва складаються з:
а) індексів промислового виробництва;
б) даних про виробництво в абсолютних вимірах;
в) показників про працю (даних про зайнятість, безробіття, тривалість робочого тижня, ставках та  фондах заробітньої плати.

а) Індекси промислового виробництва (індекси фізичного обсягу) є основними показниками динаміки випуску промилової продукції не лише всієї промисловості, але й окремих галузей:


, де


J-агрегатний індекс; q1 і q0-кількість продукції, які вироблені у звітньому (q1) і базисному (q0) періодах; P0-порівняні (незмінні) ціни базисного періоду.

Вираховуємі по цій формулі індекси відповідають на питання, як змінилось промилове виробництво у звітньому періоді по відношенню до базисного року.

Індекси промислового виробництва
вираховуються і публікуються майже всіма країнами світу. Час від часу змінюється їх перерахунок на нову базу, що диктується необхідністю врахувати зміни, які відбуваються в обсягах і асортименті випускаємої продукції. Якщо база індексу значно віддалена від звітного періоду, то складові ваги зведеного індексу (тобто долі окремих галузей у всьому промисловому виробництві) вже не відображають дійсні пропорції.

На протязі певного часу в минулому періоді завдяки технічному прогресу і впливом інших факторів долі окремих галузей в загальному промисловому виробництві все більше і більше відхиляються від співвідношень базисного року.

Американці переглядають і перераховують індекси на іншу базу вже восьмий раз, англійці – кожні 5-10 років змінюють базис, французи – 6 років після 1913 р. Наприклад, індекси промислового виробництва держав на основі публікацій Статистичного управління ООН зведені індекси характеризуються такими даними (1970р. – 100%)х/:




Вивчаючи динаміку промислового виробництва, необхідно звертати увагу на базу. В залежності від того, що прийнято за базу – рік підйому промислового виробництва або рік різкого його скорочення, - індекс в досліджуємому періоді покаже більші або менші зміни.

б) Поряд з індексами велике значення для аналізу кон’юнктури мають дані про виробництво в абсолютних одиницях виміру.

Чорні метали, нафта, автомобілі і ряд інших товарів відіграють велику роль в економіці багатьох держав. Наприклад: чорні метали є основою виробництва засобів виробництва і мають вирішальне значення в розвитку машинобудування, суднобудування, автомобільної промисловості, залізничного транспорту та ін.

в) Показники про працю тісно пов’язані з тими змінами, які відбуваються у сфері виробництва і в певній мірі залежать від них. Розширення потужностей і випуску продукції супроводжується залученням нових контингентів робочої сили, а їх звертання – навпаки. Хоча треба враховувати населення, його старіння, автоматизацію виробничих процесів.


2. Показники внутрішнього товарообороту

Значення цих показників полягають в тому, що вони відображають зміни кон’юнктури внутрішнього ринку товарів споживчого призначення.

Обороти роздрібної торгівлі
є одним з важливих кон’юнктурних показників, що дають можливість оцінити ті зміни, які відбуваються у платоспроможному попиті населення. Його скорочення або збільшення також паралельна промисловому виробництву.

Рух товарних залишків
– вони досягають максимуму на початку кризисів (коли вже розпочалося падіння виробництва) і скорочуються до мінімуму при переході із фази депресії у фазу оживлення, тобто коли виробництво починає розширятись.

Найбільш різкий перехід відбувається в залишках сировини і готових виробів довготривалого користування (автомобілів, холодильників, пральних машин, телевізорів та ін.).

Обсяг перевезення вантажів
всередині країни тісно пов’язаний з динамікою економічного розвитку.

Створення промислового виробництва та будівництва під час кризи зменшує споживання сировини і матеріалів, а також поставки готових виробів підприємствам оптової і роздрібної торгівлі. Відповідно цьому скорочення і зменшення відбувається в перевезенні вантажів.

Найбільші перевезення вантажів відбуваються на залізничному та автомобільному транспорті. Тому статистика їх є ще одним показником, який дає можливість прослідкувати за змінами кон’юнктури внутрішнього ринку в різних фазах циклу відтворення.

Внутрішні перевезення
, на відміну від інших показників, не мають вартості. Вони або кількісні, або вагові одиниці виміру (т/км, тис. шт. вагонів та ін.) завдяки чому цільовий фактор не діє.


3. Показники зовнішньої торгівлі
представляють


Обсяг та географічний розподіл експорту і імпорту; зміни в товарній номенклатурі; питому вагу окремих держав в міжнародній торгівлі.

4. Динаміка вкладень в основний капітал

Першочергове значення при прогнозі кон’юнктури товарних ринків і, перш за все, ринку обладнання має динаміка вкладень в основний капітал. В зв’язку з необхідністю нового будівництва, чи модернізації діючого міняється структура інвестицій. Тому, дані про інвестиції є одним з важливих показників, які характеризуються стан і перспективу розвитку кон’юнктури.

5. Замовлення

Портфель існуючих і нових надходжень – надійні показники для оцінки завантаження виробничих потужностей на перспективу.

Портфель замовлень – це вартість всіх замовлень, які має окрема фірма або підприємство (галузь) на певну дату, незалежно від терміну їх надходжень. Він дає можливість судити про вірогідні навантаження об’єкту ринку в майбутньому.

Надходження замовлень – отримання фірмою чи галуззю замовлень за певний період і є показником чутко реагуючим на всі зміни попиту. Тому вони мають важливе значення для оцінки перспективи розвитку загальногосподарської і товарної кон’юнктури, особливо нестандартних товарів (виробляються по спеціальним технічним умовам).


6. Показники кредитно-грошової сфери

Характеризують стан в грошовому обігу.
До переліку основних показників цієї групи відносяться:
а) емісія цінних паперів;             в) обліковий відсоток;
б) курс акцій;                     г) кількість банкрутів.

а) Емісія цінних паперів.
Під місією мається на увазі випуск паперів на ринок з метою мобілізації вільних грошових ресурсів для розширення та оновлення основного капіталу або для збільшення обігових коштів.

Цінні папери (ЦП) – це грошові документи, які свідчать про право володіння або відношення позички, визначають взаємовідношення між особою, яка їх випустила та їх власником, який їх придбав, і передбачає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, третім особам.
Інколи емісія здійснюється з метою реконверсії, тобто заміни одних цінних паперів іншими. Як правило високо відсоткові папери замінюються на папери з низькими відсотками доходу.
Головні види цінних паперів:
-    акції;
-    облігації.

Акція – вид цінного паперу, який свідчить про вклад певної суми грошей в уставний фонд акціонерного товариства.
Група підприємців при формуванні або розширенні промислового підприємства, будівельної фірми та ін. випускають акції, які є свідком їх власності і продаються на біржі. Вона без встановлення терміну обертання, але засвідчує участь в статутному фонді, підтверджує членство в ньому, право участі в управлінні товариством.

Облігація – цінний папір з постійним доходом у вигляді фіксованої відсоткової ставки і виплачується щорічно. Держава також випускає облігації на тираж і розіграші.

Максимум емісії (випуску) не відповідає максимуму виробництва і як правило настає раніше останнього. Тому, що максимум емісії означає максимум залучення капіталу, який використовується для вкладання в промисловість і потребує певного часу для того, щоб ріст емісії і капіталовкладень відобразилось на зростанні виробництва. З цієї точки зору показник емісії може бути використаний для оцінки перспектив розвитку кон’юнктури.

Зміни в структурі емісії, тобто переважний випуск державних цінних паперів, зменшує значення цього показника для прогнозу кон’юнктури, бо державна емісія не так відчутна до впливу різних кон’юнктуроутворюючих факторів, ніж приватна.








Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Copyright MyCorp © 2016